[ad_1]
У сусідній Волині Марія чекала нареченого з війни сім довгих місяців.
І дочекалася. А коли повернувся, одразу побралися.
Таку новину повідомила у мережі Тамара Калинович.
— Кажуть, що чоловіки не плачуть. Не вірте!
Руслан та Марія… Вони ніколи не надавали процедурі одруження великого значення. На запитання — чому?, почула відповідь: “У нас і так все було добре, а ще боялися потривожити своє щастя.”
Війна.. У перші ж дні повномаштабного вторгнення Руслан добровольцем пішов до Збройних сил України. Сєвєродонецьк… Авдіївка… Сім місяців кожну хвилину, та що хвилину, кожну секунду чекала Марія хоч маленької звісточки із передової. А нещодавно, пораненого Руслана доправили на лікування до Луцька. Ось і випала нагода, і знайшовся час для одруження. Надзвичайно чутливо і емоційно проходила церемонія реєстрації шлюбу. “Ця жінка заслуговує на кохання” — весь час повторював Руслан, ховаючи за посмішкою сльози.
А кажуть, що чоловіки не плачуть. Не вірте!
“Сьогодні Ви здійснили нашу мрію” — сказав на прощання солдат, — йдеться в дописі.
[ad_2]
Источник: 0362.ua