Три дні шаленого драйву та супер музики: як запалювали на Західфест

Три дні, здавалося б, це майже половина тижня і таки не мало. Але це точно не про фестиваль Захід. Бо тут час летить зі швидкістю світла, а всі події відбуваються у режимі нон-стоп. І вже на другий день думаєш: «Шкода, завтра останній день…» Та це варто того, аби підняти сідниці із засидженого офісного стільця чи м’якеньк

40 км від Львова. Родатичі. «Чарівна долина». Неймовірна природа і люди. Класна музика: відомі українські та білоруську гурти (Антитіла, Океан Ельзи, The Hardkiss, Molchat Doma, ). Три (чотири) дні іншого життя. Так скаже кожен, хто приїздить сюди раз на рік.

День нульовий

Так, вам не привиділося. Певно, це пояснення більше стосується тих, хто не часто їздить на фести. У фестивалях є така річ, як нульовий день. Класна пропозиція для тих, хто хоче приїхати раніше за решту та обрати собі найкраще місце у наметовому. Ну і ще завжди ж хочеться хоч через паркан подивитися, що ж там відбувається, поки фестиваль не відкрився, а навколо ще доволі прожньо. І відчуття, що ти особливий, так і беруть гору. А ще це можливість подовжити час перебування на фестивалі: не три дні, а чотири. До слова, і виїхати з наметового можна до обіду понеділка. Мені здається, що гріх таким не скористатися. Бо таки побути у настільки мальовничому та цікавому місці хочеться чим довше. А посиденьки біля вогнища зі старими та новими знайомим ввечері напередоні фесту – наче бальзам, який вилікує душу і точно додасть хорошого настрою та бажання працювати на ще пару місяців. До слова, просто на фестиваль зі Львова возить автобус. І включно з тим же таки нульовим днем. Хіба не ідеально?

А ще ви знали, що в наметовому встановили нові туалети і душі? У контейнерах. То вам не біотуалети, якщо їх хтось боїться так само, як я…

Перший день

Ну а далі дні у мене розмилися… Жартую. Перший день був якимось таким захопливим, що просто не зчулася, як промайнув. Зізнаюся, не була я ще на фестивалях такої величини. Я часом стомлювалася обходити всю територію, але раптово згадувала, що маю сидячу роботу, люблю ходити і взагалі якщо не ходити територією, то нічого і не побачиш.

Тут точно не зголоднієш. Бо фудкорт – чи не по всій території, і розрахований був на будь-який смак. Мої друзяки хвалили чебуреки, ну а я вподобала бограч, бо то таки було дуже смачно (я чебуреків просто не люблю, так я не офанаріла не любити таке, і так я пробувала чебуреки колись).

Я вже казала про те, що все доволі зручно розташовано? Трусися під улюблений гурт і жуй чи пий. Чи бери каремат і просто лягай з хавкою і не зважай на тих, хто труситься поблизу тебе. Та кайф просто після важкого робочого тижня.

Є розважалка: хоч – по мішенях стріляй, хоч – підкорюй вершини, хоч – лежи і чіль з чашкою чаю. І то було всі три дні. А ще іди до нової сцени і вчися грати на музичних інструментах. До слова, їх було чотири, тому можна було знайти те, що тобі до душі. Я завершила день Антитілами, але подейкують, що особливо стійкі біля іншої сцени відривалися ще довше. День був дощовим і злегка холодним. Але нікого з західфестівців то жодним чином не зупиняло. Тому були і шалені танці під дощем, і відчуття, що декому так навіть кайфовіше.

День другий

Йога. Як вам такий початок дня? Як на мене, просто ідеально. А ще кава, бо я без неї не можу. Засвітило сонечко. Забіжу наперед і скажу, що весь фестиваль сонце і хмари гралися у хованки: день сонечко, день дощик. Хто кого шукав, я так і не зрозуміла. Певно, по-черзі. Бо щодня вигравав інший.

Але цього дня я змогла просто погуляти і насолодитися красою природи.

Гурт «Океан Ельзи» наробив шуму. Ну що ж скажеш, таки хлопці зі стажем, тут не віднімеш. І Славко у чудовій формі. І рівень виступу – вогонь. Хоч я не дуже по цьому гурту… *побігла ховатися від гнилих помідорів фанів «Океан Ельзи». А ви поки фоточки погортайте, вони гарні.

День третій

Я вже казала про почерговість дощу і сонця? Та байдуже, бо навіть у дощ можна відірватися на повну і спокійно без дощовика походити. Звісно, потім застуда мені нагадала, що одягатися треба тепліш. Та якось про те у ту мить не думалося.

І хіба дощ – то перепона? Як люди відривалися біля сцени, так і продовжували це робити. Звісно, не всі фани мокрих волосся і черевиків. Але ті, хто на те не зважав, так кайфово танцювали, що часом ставало заздрісно.

Згадала, що хотіла на «Жадана і собак». Радує, що не помиляюся у виборі. Було класно.

Але найбільше зайшов мені виступ «The Hardkiss». Певно, то те, чого мені не вистачало вже довий час…

А ще третій день – це посиденьки до ранку. Бо вже на наступний день – додому. Адже всім ще хочеться набутися одне з одним. Бо далі більшість побачиться лише знову за рік. Але і в цьому є щось прекрасне: очікування зустрічі і нових емоцій.

Ну що, до наступного фесту? Цього разу чекати доведеться трішки менше, адже у 2022 році фест запланований на 25-28 червня. Аж чотири дні! Але ви ж пам’ятаєте про нульовий день, так? ?

У публікації використані фото Анастасії Прокопчук, Анни Соборук, Максима Стареправо, Ірини Самчук, Юрія Олійника, Володимира Луціва та Дмитра Павловського.

Читайте нас в Телеграмі: https://t.me/Rivne0362ua